Deadhouse Gates

Здавалось,що в Садах місяця багато персонажів, але тут насипали ще більше. Сюжетних ліній ціла купа, і вони то пересікаються, то розгалужуються ще більше. Еріксон все ще нехтує описами персонажів. Про те шо хтось весь час був рудий можна дізнатись під кінець книги, або не дізнатись взагалі. Знову доводилось користуватись гуглом, шоб розуміти, як виглядає якась нова почвара чи раса. Знання з минулої частини допомагали, але лор росте так швидко, шо я ледь встигаю все запам'ятовувати. Та попри все ця книга закріпила мою любов до серії. Розмах і епічність викликають щирий захват. Через цікавезний сюжет важко відкласти книгу навіть якщо вже друга ночі і очі сльозяться від втоми. І нехай часто невідомо, як виглядають персонажі - це не заважає розуміти який в них характер чи цілі. Вони запам'товуються і за них щиро переживаєш. В жодного сапера не було імені, але вони стали моїми улюбленцями. Сам диявол виліз з пекла, щоб нашепотіти сюжетку зради Еріксону на вухо. Було важко читати, бо через сльози текст розпливався. Цього можна було очікувати, але такий рівень жорстокості все одно розбив мені серце. Дякую за собачок в кінці та епілог, що став маленьким промінчиком світла в цьому жаху. З нетерпінням чекаю наступну частину.